Аргентина

Oid, mortales!, el grito sagrado: Libertad! Libertad! Libertad! Oid el ruido de rotas cadenas; ved en trono a la noble igualdad. Se levanta a la faz de la Tierra una nueva y gloriosa Nacion; coronada su sien de laureles y a sus plantas rendido un leon. [Coro] Sean eternos los laureles que supimos conseguir: coronados de gloria vivamos, o juremos con gloria morir. De los nuevos campeones los rostros Marte mismo parece animar; la grandeza se anida en sus pechos, a su marcha todo hacen temblar. Se conmueven del Inca las tumbas y en sus huesos revive el ardor, lo que ve renovando a sus hijos de la Patria el antiguo esplendor. [Coro] Sean eternos los laureles que supimos conseguir: coronados de gloria vivamos, o juremos con gloria morir. Pero sierras y muros se sienten retumbar con horrible fragor: todo el pais se conturba por gritos de venganza, de guerra y furor. En los fieros tiranos la envidia escupio su pestilera hiel. Su estandarte sangriento levantan provocando a la lid mas cruel. [Coro] Sean eternos los laureles que supimos conseguir: coronados de gloria vivamos, o juremos con gloria morir. No los veis sobre Mexico y Quito arrojarse con sana brutal? No los veis sobre el triste Caracas luto y llanto y muerte esparcir? No los veis devorando cual fieras todo pueblo que logran rendir? [Coro] Sean eternos los laureles que supimos conseguir: coronados de gloria vivamos, o juremos con gloria morir. A vosotros se atreve, argentinos! el orgullo del vil invasor. Vuestros campos ya pisa contando tantas glorias hollar vencedor. Mas los bravos que unidos juraron su feliz libertad sostener, a esos tigres sedientos de sangre fuertes pechos sabran oponer. [Coro] Sean eternos los laureles que supimos conseguir: coronados de gloria vivamos, o juremos con gloria morir. El valiente argentino a las armas corre ardiendo con brio y valor, el clarin de la guerra cual trueno en los campos del Sud resono. Buenos Aires se pone a la frente de los pueblos de la inclita union, y con brazos robustos desgarran al iberico altivo leon. [Coro] Sean eternos los laureles que supimos conseguir: coronados de gloria vivamos, o juremos con gloria morir. San Jose, San Martin, San Lorenzo, Subipacha, ambas Piedras, Tucuman, la Colonia y las mismas murallas del tirano en la Banda Oriental; son letreros eternos que dicen: aqui el brazo argentino triunfo, aqui el fiero opresor de la Patria su cerviz orgullosa doblo. [Coro] Sean eternos los laureles que supimos conseguir: coronados de gloria vivamos, o juremos con gloria morir. La victoria al guerrero argentino con sus alas brillantes cubrio, y azorado en su vuelo en Santiago unos a su pabellon se dirigio. Sus banderas, sus armas se rinden por trofeos a la libertad, y sobre alas de gloria alza el pueblo trono digno a su gran majestad. [Coro] Sean eternos los laureles que supimos conseguir: coronados de gloria vivamos, o juremos con gloria morir. Desde un polo hasta el otro resuena de la fama el sonoro clarin, y de America el nombre ensenando les repite: Mortales!, oid! Ya su trono dignisimo abrieron las Provincias Unidas del Sud! Y los libres del mundo responden: Al gran pueblo argentino, salud! [Coro] Sean eternos los laureles que supimos conseguir: coronados de gloria vivamos, o juremos con gloria morir.

Слухайте, смертні!, священний клич: Свобода! Свобода! Свобода! Почуйте звук розірваних кайданів, побачте рівність благородну на троні. Здіймається перед обличчям Землі нова і славетна Нація; увінчана лаврами на чолі, а біля її ніг скорений лев. [Приспів] Хай будуть вічними лаври, що ми здобути зуміли: в славі увінчані житимем, або з честю вмерти присягнемо. Обличчя нових борців немов сам Марс надихає; велич гніздиться в їхніх грудях, від їхньої ходи все тремтить. Стрясаються гробниці Інків і в кістках оживає вогонь, коли бачать у своїх дітях колишню славу Вітчизни. [Приспів] Хай будуть вічними лаври, що ми здобути зуміли: в славі увінчані житимем, або з честю вмерти присягнемо. Та гори і стіни здригаються від страшного гуркоту: країна вся здригається від криків помсти, війни і люті. В жорстоких тиранах заздрість виплюнула свою отруйну жовч. Вони здіймають свій кривавий стяг, скликаючи на найлютіший бій. [Приспів] Хай будуть вічними лаври, що ми здобути зуміли: в славі увінчані житимем, або з честю вмерти присягнемо. Хіба ви не бачите, як на Мехіко і Кіто вони кидаються зі звірячою люттю? Хіба не бачите, як на сумний Каракас вони несуть жалобу, плач і смерть? Хіба не бачите, як мов звірі пожирають кожен народ, що зуміли підкорити? [Приспів] Хай будуть вічними лаври, що ми здобути зуміли: в славі увінчані житимем, або з честю вмерти присягнемо. На вас вони зазіхають, аргентинці! Гордість підлого загарбника. Вже його ноги топчуть ваші поля, мріючи розтоптати стільки славних перемог. Та хоробрі, що разом присягнули свободу блаженну відстояти, тим тиграм, що крові жадають, міцні груди зуміють протиставити. [Приспів] Хай будуть вічними лаври, що ми здобути зуміли: в славі увінчані житимем, або з честю вмерти присягнемо. Відважний аргентинець хапає зброю, палаючи завзяттям і відвагою, воєнний ріг, мов грім, пролунав полями Півдня. Буенос-Айрес стає на чолі народів славного союзу, і міцними руками розривають надмінного іберійського лева. [Приспів] Хай будуть вічними лаври, що ми здобути зуміли: в славі увінчані житимем, або з честю вмерти присягнемо. Сан-Хосе, Сан-Мартін, Сан-Лоренсо, Субіпача, обидві П'єдрас, Тукуман, Колонія та самі стіни тирана на Східному Березі; все це вічні написи, що кажуть: тут аргентинська рука здобула тріумф, тут жорстокий гнобитель Вітчизни схилив свою горду шию. [Приспів] Хай будуть вічними лаври, що ми здобути зуміли: в славі увінчані житимем, або з честю вмерти присягнемо. Перемога вкрила аргентинського воїна своїми блискучими крилами, і здивована в польоті до Сантьяго дехто під її прапор став. Їхні прапори, їхня зброя здаються як трофеї свободі, і на крилах слави народ здіймає гідний трон своїй великій величі. [Приспів] Хай будуть вічними лаври, що ми здобути зуміли: в славі увінчані житимем, або з честю вмерти присягнемо. Від полюса до полюса лунає дзвінкий ріг слави, і навчаючи імені Америки, повторює: Смертні!, слухайте! Вже свій найгідніший трон відкрили Об'єднані Провінції Півдня! І вільні народи світу відповідають: Великому аргентинському народу, слава! [Приспів] Хай будуть вічними лаври, що ми здобути зуміли: в славі увінчані житимем, або з честю вмерти присягнемо.

Hear, mortals!, the sacred cry: Freedom! Freedom! Freedom! Hear the sound of broken chains; See noble equality enthroned. Rising to the face of the Earth A new and glorious Nation; Crowned with laurels on her brow And at her feet a lion defeated. [Chorus] May the laurels be eternal that we knew how to win: crowned in glory let us live, or let us swear to die with glory. The faces of the new champions seem animated by Mars himself; greatness nests in their chests, at their march they make all tremble. The tombs of the Incas are stirred and in their bones the fire revives, seeing renewed in their children the ancient splendor of the Fatherland. [Chorus] May the laurels be eternal that we knew how to win: crowned in glory let us live, or let us swear to die with glory. But mountains and walls are heard rumbling with horrible clamor: the entire country is shaken by cries of vengeance, of war and fury. In the fierce tyrants, envy spat its pestilent bile. They raise their bloody banner provoking the cruelest fight. [Chorus] May the laurels be eternal that we knew how to win: crowned in glory let us live, or let us swear to die with glory. Do you not see them over Mexico and Quito hurling themselves with brutal rage? Do you not see them over sad Caracas spreading mourning, weeping and death? Do you not see them devouring like beasts every people they manage to subdue? [Chorus] May the laurels be eternal that we knew how to win: crowned in glory let us live, or let us swear to die with glory. They dare to come at you, Argentines! the pride of the vile invader. His feet already tread your fields counting on trampling so many glories as a victor. But the brave who united swore to sustain their blessed freedom, against those blood-thirsty tigers shall set their strong chests. [Chorus] May the laurels be eternal that we knew how to win: crowned in glory let us live, or let us swear to die with glory. The valiant Argentine rushes to arms burning with spirit and valor, the war bugle like thunder resounded across the fields of the South. Buenos Aires takes the lead of the peoples of the illustrious union, and with mighty arms they tear apart the haughty Iberian lion. [Chorus] May the laurels be eternal that we knew how to win: crowned in glory let us live, or let us swear to die with glory. San Jose, San Martin, San Lorenzo, Subipacha, both Piedras, Tucuman, Colonia and the very walls of the tyrant in the Eastern Shore; they are eternal inscriptions that read: here the Argentine arm triumphed, here the fierce oppressor of the Fatherland bowed his proud neck. [Chorus] May the laurels be eternal that we knew how to win: crowned in glory let us live, or let us swear to die with glory. Victory covered the Argentine warrior with her brilliant wings, and bewildered in her flight to Santiago some rallied to her banner. Their flags, their arms surrender as trophies to freedom, and on wings of glory the people raise a worthy throne to its great majesty. [Chorus] May the laurels be eternal that we knew how to win: crowned in glory let us live, or let us swear to die with glory. From pole to pole resounds the sonorous bugle of fame, and teaching the name of America it repeats: Mortals!, hear! Now their most worthy throne have opened the United Provinces of the South! And the free peoples of the world reply: To the great Argentine people, hail! [Chorus] May the laurels be eternal that we knew how to win: crowned in glory let us live, or let us swear to die with glory.