Гімн Аргентини

¡Oíd, mortales!, el grito sagrado: ¡Libertad! ¡Libertad! ¡Libertad! Oíd el ruido de rotas cadenas; ved en trono a la noble igualdad. Se levanta a la faz de la Tierra una nueva y gloriosa Nación; coronada su sien de laureles y a su planta rendido un león. [Coro] Sean eternos los laureles que supimos conseguir: coronados de gloria vivamos, o juremos con gloria morir. De los nuevos campeones los rostros Marte mismo parece animar; la grandeza se anida en sus pechos, a su marcha todo hacen temblar. Se conmueven del Inca las tumbas y en sus huesos revive el ardor, lo que ve renovando a sus hijos de la Patria el antiguo esplendor. [Coro] Sean eternos los laureles que supimos conseguir: coronados de gloria vivamos, o juremos con gloria morir. Pero sierras y muros se sienten retumbar con horrible fragor: todo el país se conturba con gritos de venganza, de guerra y furor. En los fieros tiranos la envidia escupió su pestífera hiel. Su estandarte sangriento levantan provocando a la lid más cruel. [Coro] Sean eternos los laureles que supimos conseguir: coronados de gloria vivamos, o juremos con gloria morir. ¿No los veis sobre Méjico y Quito arrojarse con saña tenaz? ¿Y cuál lloran, bañados en sangre Potosí, Cochabamba, y La Paz? ¿No los veis sobre el triste Caracas luto y llanto y muerte esparcir? ¿No los veis devorando cual fieras todo pueblo que logran rendir? [Coro] Sean eternos los laureles que supimos conseguir: coronados de gloria vivamos, o juremos con gloria morir. ¡A vosotros se atreve, argentinos! el orgullo del vil invasor. Vuestros campos ya pisa contando tantas glorias hollar vencedor. Mas los bravos que unidos juraron su feliz libertad sostener, a esos tigres sedientos de sangre fuertes pechos sabrán oponer. [Coro] Sean eternos los laureles que supimos conseguir: coronados de gloria vivamos, o juremos con gloria morir. El valiente argentino a las armas corre ardiendo con brío y valor, el clarín de la guerra cual trueno en los campos del Sud resonó. Buenos Aires se pone a la frente de los pueblos de la ínclita unión, y con brazos robustos desgarran al ibérico altivo león. [Coro] Sean eternos los laureles que supimos conseguir: coronados de gloria vivamos, o juremos con gloria morir. San José, San Lorenzo, Suipacha, ambas Piedras, Salta, y Tucumán, la Colonia y las mismas murallas del tirano en la Banda Oriental; son letreros eternos que dicen: aquí el brazo argentino triunfó, aquí el fiero opresor de la Patria su cerviz orgullosa dobló. [Coro] Sean eternos los laureles que supimos conseguir: coronados de gloria vivamos, o juremos con gloria morir. La victoria al guerrero argentino con sus alas brillantes cubrió, y azorado a su vista el tirano con infamia a la fuga se dio. Sus banderas, sus armas se rinden por trofeos a la libertad, y sobre alas de gloria alza el pueblo trono digno a su gran majestad. [Coro] Sean eternos los laureles que supimos conseguir: coronados de gloria vivamos, o juremos con gloria morir. Desde un polo hasta el otro resuena de la fama el sonoro clarín, y de América el nombre enseñado les repite: ¡Mortales!, ¡oíd! ¡Ya su trono dignísimo abrieron las Provincias Unidas del Sud! Y los libres del mundo responden: ¡Al gran pueblo argentino, salud! [Coro] Sean eternos los laureles que supimos conseguir: coronados de gloria vivamos, o juremos con gloria morir.

Слухайте, смертні!, священний клич: Свобода! Свобода! Свобода! Почуйте звук розірваних кайданів, побачте рівність благородну на троні. Здіймається перед обличчям Землі нова і славетна Нація; увінчана лаврами на чолі, а біля її ніг скорений лев. [Приспів] Хай будуть вічними лаври, що ми здобути зуміли: в славі увінчані житимем, або з честю вмерти присягнемо. Обличчя нових борців немов сам Марс надихає; велич гніздиться в їхніх грудях, від їхньої ходи все тремтить. Сколихуються гробниці інків і в кістках оживає вогонь, коли бачать, як їхні сини відроджують давню славу Вітчизни. [Приспів] Хай будуть вічними лаври, що ми здобути зуміли: в славі увінчані житимем, або з честю вмерти присягнемо. Та гори і стіни здригаються від страшного гуркоту: країна вся здригається від криків помсти, війни і люті. В жорстоких тиранах заздрість виплюнула свою отруйну жовч. Вони здіймають свій кривавий стяг, викликаючи на найлютіший бій. [Приспів] Хай будуть вічними лаври, що ми здобути зуміли: в славі увінчані житимем, або з честю вмерти присягнемо. Хіба ви не бачите, як на Мехіко і Кіто вони кидаються з невгамовною люттю? І як плачуть, залиті кров'ю, Потосі, Кочабамба й Ла-Пас? Хіба не бачите, як на сумний Каракас вони несуть жалобу, плач і смерть? Хіба не бачите, як мов звірі пожирають кожен народ, що зуміли підкорити? [Приспів] Хай будуть вічними лаври, що ми здобути зуміли: в славі увінчані житимем, або з честю вмерти присягнемо. На вас зазіхає, аргентинці, гордість підлого загарбника! Вже його ноги топчуть ваші поля, мріючи розтоптати стільки славних перемог. Та хоробрі, що разом присягнули свободу блаженну відстояти, тим тиграм, що крові жадають, міцні груди зуміють протиставити. [Приспів] Хай будуть вічними лаври, що ми здобути зуміли: в славі увінчані житимем, або з честю вмерти присягнемо. Відважний аргентинець хапає зброю, палаючи завзяттям і відвагою, воєнний ріг, мов грім, пролунав полями Півдня. Буенос-Айрес стає на чолі народів славного союзу, і міцними руками розривають пихатого іберійського лева. [Приспів] Хай будуть вічними лаври, що ми здобути зуміли: в славі увінчані житимем, або з честю вмерти присягнемо. Сан-Хосе, Сан-Лоренсо, Суїпача, обидві П'єдрас, Сальта й Тукуман, Колонія та самі стіни тирана на Східному Березі; все це вічні написи, що кажуть: тут аргентинська рука здобула тріумф, тут жорстокий гнобитель Вітчизни схилив свою горду шию. [Приспів] Хай будуть вічними лаври, що ми здобути зуміли: в славі увінчані житимем, або з честю вмерти присягнемо. Перемога вкрила аргентинського воїна своїми блискучими крилами, і, вражений її видом, тиран із ганьбою кинувся тікати. Їхні прапори, їхня зброя здаються як трофеї свободі, і на крилах слави народ здіймає гідний трон своїй великій величі. [Приспів] Хай будуть вічними лаври, що ми здобути зуміли: в славі увінчані житимем, або з честю вмерти присягнемо. Від полюса до полюса лунає дзвінкий ріг слави, і навчаючи імені Америки, повторює: Смертні!, слухайте! Вже свій найгідніший трон відкрили Об'єднані Провінції Півдня! І вільні народи світу відповідають: Великому аргентинському народу, слава! [Приспів] Хай будуть вічними лаври, що ми здобути зуміли: в славі увінчані житимем, або з честю вмерти присягнемо.

Hear, mortals!, the sacred cry: Freedom! Freedom! Freedom! Hear the sound of broken chains; See noble equality enthroned. Rising to the face of the Earth A new and glorious Nation; Crowned with laurels on her brow And at her feet a lion defeated. [Chorus] May the laurels be eternal that we knew how to win: crowned in glory let us live, or let us swear to die with glory. The faces of the new champions seem animated by Mars himself; greatness nests in their chests, at their march they make all tremble. The tombs of the Incas are stirred and in their bones the fire revives, seeing renewed in their children the ancient splendor of the Fatherland. [Chorus] May the laurels be eternal that we knew how to win: crowned in glory let us live, or let us swear to die with glory. But mountains and walls are heard rumbling with horrible clamor: the entire country is shaken by cries of vengeance, of war and fury. In the fierce tyrants, envy spat its pestilent bile. They raise their bloody banner provoking the cruelest fight. [Chorus] May the laurels be eternal that we knew how to win: crowned in glory let us live, or let us swear to die with glory. Do you not see them over Mexico and Quito hurling themselves with relentless fury? And how they weep, bathed in blood, Potosí, Cochabamba and La Paz? Do you not see them over sad Caracas spreading mourning, weeping and death? Do you not see them devouring like beasts every people they manage to subdue? [Chorus] May the laurels be eternal that we knew how to win: crowned in glory let us live, or let us swear to die with glory. It dares to come at you, Argentines, the pride of the vile invader! His feet already tread your fields counting on trampling so many glories as a victor. But the brave who united swore to sustain their blessed freedom, against those blood-thirsty tigers shall set their strong chests. [Chorus] May the laurels be eternal that we knew how to win: crowned in glory let us live, or let us swear to die with glory. The valiant Argentine rushes to arms burning with spirit and valor, the war bugle like thunder resounded across the fields of the South. Buenos Aires takes the lead of the peoples of the illustrious union, and with mighty arms they tear apart the haughty Iberian lion. [Chorus] May the laurels be eternal that we knew how to win: crowned in glory let us live, or let us swear to die with glory. San José, San Lorenzo, Suipacha, both Piedras, Salta and Tucumán, Colonia and the very walls of the tyrant in the Eastern Shore; they are eternal inscriptions that read: here the Argentine arm triumphed, here the fierce oppressor of the Fatherland bowed his proud neck. [Chorus] May the laurels be eternal that we knew how to win: crowned in glory let us live, or let us swear to die with glory. Victory covered the Argentine warrior with her brilliant wings, and, dismayed at her sight, the tyrant fled in disgrace. Their flags, their arms surrender as trophies to freedom, and on wings of glory the people raise a worthy throne to its great majesty. [Chorus] May the laurels be eternal that we knew how to win: crowned in glory let us live, or let us swear to die with glory. From pole to pole resounds the sonorous bugle of fame, and teaching the name of America it repeats: Mortals!, hear! Now their most worthy throne have opened the United Provinces of the South! And the free peoples of the world reply: To the great Argentine people, hail! [Chorus] May the laurels be eternal that we knew how to win: crowned in glory let us live, or let us swear to die with glory.