🕊 Свобода 🗽 Незалежність 🚩 Прапор ⚔ Битва / Війна ❤ Любов до Батьківщини | Непокірний
Ключові факти
1.За законом 210-19 кожен, хто чує гімн на будь-якому заході, має зупинитися, підвестися, якщо сидить, і зняти головний убір; порушення вважається неповагою і карається ув'язненням від 15 до 30 днів та штрафом
2.Задум належав композиторові Хосе Реєсу: коли до його рук потрапив аргентинський національний гімн, він захотів написати подібний і попросив Еміліо Прюдома скласти слова. Прюдом згадував, що вони обговорили задум, а згодом Реєс запросив його додому послухати музику
3.Уперше гімн прозвучав 17 серпня 1883 року на вечорі преси в залі ложі «Есперанса» в Санто-Домінго; 1897 року Прюдом переробив текст до нинішнього вигляду
4.Закон зобов'язує радіо- й телестанції транслювати гімн опівдні в чотири патріотичні дні: у День Дуарте (26 січня), День незалежності (27 лютого), День Реставрації (16 серпня) і День Конституції (6 листопада)
Текст гімну Домініканської Республіки
Для повсякденного офіційного вжитку визначено лише перші чотири з дванадцяти куплетів
Показати повний віршПоказати офіційну версію
Quisqueyanos valientes, alcemos
Nuestro canto con viva emoción,
Y del mundo a la faz ostentemos
Nuestro invicto glorioso pendón.
¡Salve! el pueblo que, intrépido y fuerte,
A la guerra a morir se lanzó,
Cuando en bélico reto de muerte
Sus cadenas de esclavo rompió.
Ningún pueblo ser libre merece
Si es esclavo indolente y servil;
Si en su pecho la llama no crece
Que templó el heroísmo viril,
Mas Quisqueya la indómita y brava
Siempre altiva la frente alzará;
Que si fuere mil veces esclava
Otras tantas ser libre sabrá.
Quisqueyanos valientes, alcemos
Nuestro canto con viva emoción,
Y del mundo a la faz ostentemos
Nuestro invicto glorioso pendón.
¡Salve! el pueblo que, intrépido y fuerte,
A la guerra a morir se lanzó,
Cuando en bélico reto de muerte
Sus cadenas de esclavo rompió.
Ningún pueblo ser libre merece
Si es esclavo indolente y servil;
Si en su pecho la llama no crece
Que templó el heroísmo viril,
Mas Quisqueya la indómita y brava
Siempre altiva la frente alzará;
Que si fuere mil veces esclava
Otras tantas ser libre sabrá.
Que si dolo y ardid la expusieron
De un intruso señor al desdén,
¡Las Carreras! ¡Beller!, campos fueron
Que cubiertos de gloria se ven.
Que en la cima de heroico baluarte
De los libres el verbo encarnó,
Donde el genio de Sánchez y Duarte
A ser libre o morir enseñó.
Y si pudo inconsulto caudillo
De esas glorias el brillo empañar,
De la guerra se vio en Capotillo
La bandera de fuego ondear.
Y el incendio que atónito deja
De Castilla al soberbio León,
De las playas gloriosas le aleja
Donde flota el cruzado pendón.
Compatriotas, mostremos erguida
Nuestra frente, orgullosos de hoy más;
Que Quisqueya será destruida
Pero sierva de nuevo, ¡jamás!
Que es santuario de amor cada pecho
Do la patria se siente vivir;
Y es su escudo invencible: el derecho;
Y es su lema: ser libre o morir.
¡Libertad! que aún se yergue serena
La Victoria en su carro triunfal,
Y el clarín de la guerra aún resuena
Pregonando su gloria inmortal.
¡Libertad! Que los ecos se agiten
Mientras llenos de noble ansiedad
Nuestros campos de gloria repiten
¡LIBERTAD! ¡LIBERTAD! ¡LIBERTAD!
Хоробрі кіскеянці, здіймімо
Нашу пісню з живим почуттям
І перед лицем усього світу явімо
Наш непереможний славний стяг.
Слава народові, що, безстрашний і дужий,
Кинувся у війну на смерть,
Коли у смертельному бойовому герці
Розбив свої рабські кайдани.
Жоден народ не гідний бути вільним,
Якщо він раб, бездіяльний і догідливий;
Якщо в його грудях не росте те полум'я,
Що загартувало мужній героїзм.
Та Кіскейя, нескорена й відважна,
Завжди гордо чоло підійматиме;
Бо хоч би тисячу разів була невільницею,
Стільки ж разів зуміє стати вільною.
Хоробрі кіскеянці, здіймімо
Нашу пісню з живим почуттям
І перед лицем усього світу явімо
Наш непереможний славний стяг.
Слава народові, що, безстрашний і дужий,
Кинувся у війну на смерть,
Коли у смертельному бойовому герці
Розбив свої рабські кайдани.
Жоден народ не гідний бути вільним,
Якщо він раб, бездіяльний і догідливий;
Якщо в його грудях не росте те полум'я,
Що загартувало мужній героїзм.
Та Кіскейя, нескорена й відважна,
Завжди гордо чоло підійматиме;
Бо хоч би тисячу разів була невільницею,
Стільки ж разів зуміє стати вільною.
Бо якщо підступ і хитрість віддали її
На зневагу чужинському панові,
То Лас-Каррерас! Бельєр! стали полями,
Що нині вкриті славою.
Бо на вершині героїчного бастіону
Слово вільних стало плоттю,
Де геній Санчеса й Дуарте
Навчив бути вільними або вмерти.
І якщо нерозважний вождь зумів
Затьмарити блиск тієї слави,
То в Капотільйо всі побачили, як в'ється
Вогняний прапор війни.
І пожежа, що приголомшує
Гордого Лева Кастилії,
Жене його від славних берегів,
Де майорить стяг із хрестом.
Співвітчизники, тримаймо високо
Чоло своє, горді відтепер;
Бо Кіскейю можна знищити,
Та знову невільницею? Ніколи!
Бо кожне серце є святилищем любові,
Де відчувається, як живе Вітчизна;
І право є її непереможним щитом,
А гасло її: бути вільним або вмерти.
Свобода! Бо й досі спокійно височіє
Перемога на своїй тріумфальній колісниці,
І сурма війни досі лунає,
Проголошуючи її безсмертну славу.
Свобода! Хай вирує луна,
Поки, сповнені шляхетного прагнення,
Наші поля слави повторюють:
СВОБОДА! СВОБОДА! СВОБОДА!
Brave Quisqueyans, let us raise
Our song with heartfelt emotion,
And before the face of the world let us display
Our unvanquished, glorious banner.
Hail, the people that, intrepid and strong,
Hurled itself into war to die,
When in a warlike challenge to the death
It broke its chains of slavery.
No people deserves to be free
If it is an indolent and servile slave;
If in its breast the flame does not grow
That tempered manly heroism.
But Quisqueya, the indomitable and brave,
Will always proudly raise her brow;
For if she were enslaved a thousand times,
As many times she would know how to be free.
Brave Quisqueyans, let us raise
Our song with heartfelt emotion,
And before the face of the world let us display
Our unvanquished, glorious banner.
Hail, the people that, intrepid and strong,
Hurled itself into war to die,
When in a warlike challenge to the death
It broke its chains of slavery.
No people deserves to be free
If it is an indolent and servile slave;
If in its breast the flame does not grow
That tempered manly heroism.
But Quisqueya, the indomitable and brave,
Will always proudly raise her brow;
For if she were enslaved a thousand times,
As many times she would know how to be free.
For if deceit and cunning exposed her
To the disdain of an intruding lord,
Las Carreras! Beller! were fields
That are now seen covered in glory.
For on the summit of a heroic bastion
The word of the free became flesh,
Where the genius of Sánchez and Duarte
Taught us to be free or die.
And if a rash leader could
Tarnish the brilliance of those glories,
At Capotillo the fiery banner
Of war was seen to wave.
And the blaze that leaves
The proud Lion of Castile astounded
Drives him from the glorious shores
Where the banner of the cross flies.
Compatriots, let us show our brow
Held high, proud from this day on;
For Quisqueya may be destroyed,
But a servant again, never!
For every breast is a sanctuary of love
Where the homeland is felt to live;
And right is her invincible shield;
And her motto: to be free or to die.
Liberty! For Victory still stands serene
In her triumphal chariot,
And the bugle of war still resounds,
Proclaiming her immortal glory.
Liberty! Let the echoes stir,
While, full of noble yearning,
Our fields of glory repeat:
LIBERTY! LIBERTY! LIBERTY!
Переклади неофіційні та покликані передати зміст, а не замінити оригінали
Аналіз
Редакційне
Текст написав Еміліо Прюдом, а музику Хосе Реєс. Вперше виконаний у 1883 році, він був офіційно затверджений у 1934 році. Гімн називає домініканців «кіскеянцями»: це слово походить від Кіскеї, назви острова Гіспаньйола, яку перші хроністи записали як корінну, хоча її автентичність піддають сумніву. Він оспівує Домініканську війну за незалежність проти гаїтянської окупації у 1844 році.
