🌿 Природа ❤ Любов до Батьківщини 🏛 Ідентичність | Сповнений надії
Ключові факти
1.Як гімн використовуються лише перші десять рядків оригінального вірша; повний твір має 25 рядків і змальовує яскравий образ бенгальського краєвиду в різні пори року
2.Гімн оспівує природну красу Бенгалії та любов співця до батьківщини, до якої він звертається як до матері; у ньому немає згадок ні про релігію, ні про владу, ні про військову міць
3.У День незалежності, 26 березня 2014 року, 254 537 людей разом заспівали гімн на Національному парадному майдані в Дацці, встановивши рекорд Гіннеса за кількістю людей, які одночасно співають національний гімн
Текст гімну Бангладеш
Як гімн використовуються лише перші 10 рядків вірша Тагора
Показати повний віршПоказати офіційну версію
আমার সোনার বাংলা, আমি তোমায় ভালোবাসি।
চিরদিন তোমার আকাশ, তোমার বাতাস, আমার প্রাণে বাজায় বাঁশি॥
ও মা, ফাগুনে তোর আমের বনে ঘ্রাণে পাগল করে,
মরি হায়, হায় রে
ও মা, অঘ্রানে তোর ভরা ক্ষেতে আমি কী দেখেছি মধুর হাসি॥
কী শোভা, কী ছায়া গো, কী স্নেহ, কী মায়া গো
কী আঁচল বিছায়েছ বটের মূলে, নদীর কূলে কূলে।
মা, তোর মুখের বাণী আমার কানে লাগে সুধার মতো,
মরি হায়, হায় রে
মা, তোর বদনখানি মলিন হলে, ও মা, আমি নয়নজলে ভাসি॥
আমার সোনার বাংলা, আমি তোমায় ভালোবাসি।
চিরদিন তোমার আকাশ, তোমার বাতাস, আমার প্রাণে বাজায় বাঁশি॥
ও মা, ফাগুনে তোর আমের বনে ঘ্রাণে পাগল করে,
মরি হায়, হায় রে
ও মা, অঘ্রানে তোর ভরা ক্ষেতে আমি কী দেখেছি মধুর হাসি॥
কী শোভা, কী ছায়া গো, কী স্নেহ, কী মায়া গো
কী আঁচল বিছায়েছ বটের মূলে, নদীর কূলে কূলে।
মা, তোর মুখের বাণী আমার কানে লাগে সুধার মতো,
মরি হায়, হায় রে
মা, তোর বদনখানি মলিন হলে, ও মা, আমি নয়নজলে ভাসি॥
তোমার এই খেলাঘরে শিশুকাল কাটিলে রে,
তোমারি ধুলামাটি অঙ্গে মাখি ধন্য জীবন মানি।
তুই দিন ফুরালে সন্ধ্যাকালে কী দীপ জ্বালিস ঘরে,
মরি হায়, হায় রে
তখন খেলাধুলা সকল ফেলে, ও মা, তোমার কোলে ছুটে আসি॥
ধেনু-চরা তোমার মাঠে, পারে যাবার খেয়াঘাটে,
সারা দিন পাখি-ডাকা ছায়ায়-ঢাকা তোমার পল্লীবাটে,
তোমার ধানে-ভরা আঙিনাতে জীবনের দিন কাটে,
মরি হায়, হায় রে
ও মা, আমার যে ভাই তারা সবাই, ও মা, তোমার রাখাল তোমার চাষি॥
ও মা, তোর চরণেতে দিলেম এই মাথা পেতে
দে গো তোর পায়ের ধুলা, সে যে আমার মাথার মানিক হবে।
ও মা, গরিবের ধন যা আছে তাই দিব চরণতলে,
মরি হায়, হায় রে
আমি পরের ঘরে কিনব না আর, মা, তোর ভূষণ ব'লে গলার ফাঁসি
Моя золота Бенгаліє, я тебе люблю.
Повік твоє небо, твій вітер грають на сопілці в моїй душі.
О мамо, навесні пахощі твоїх мангових гаїв доводять мене до нестями від радості,
Ах, аж серце мліє, ах!
О мамо, у пору жнив яку солодку усмішку я бачив на твоїх налитих нивах!
Яка краса, яка тінь, яка ласка, яка ніжність!
Який же край сарі ти розстелила біля коріння баньянів, уздовж берегів річок!
Мамо, слово з твоїх уст для моїх вух мов нектар,
Ах, аж серце мліє, ах!
Мамо, коли твоє обличчя смутніє, о мамо, я тону в сльозах.
Моя золота Бенгаліє, я тебе люблю.
Повік твоє небо, твій вітер грають на сопілці в моїй душі.
О мамо, навесні пахощі твоїх мангових гаїв доводять мене до нестями від радості,
Ах, аж серце мліє, ах!
О мамо, у пору жнив яку солодку усмішку я бачив на твоїх налитих нивах!
Яка краса, яка тінь, яка ласка, яка ніжність!
Який же край сарі ти розстелила біля коріння баньянів, уздовж берегів річок!
Мамо, слово з твоїх уст для моїх вух мов нектар,
Ах, аж серце мліє, ах!
Мамо, коли твоє обличчя смутніє, о мамо, я тону в сльозах.
У цьому твоєму домі забав минуло моє дитинство,
Твоїм пилом і землею вкриваючи тіло, я своє життя вважаю благословенним.
Коли день минає, надвечір, який світильник ти запалюєш у домі!
Ах, аж серце мліє, ах!
Тоді, покинувши всі ігри, о мамо, я прибігаю до тебе на коліна.
На твоїх луках, де пасеться худоба, на поромній пристані, звідки пливуть на той берег,
На твоїх сільських стежках, тінистих, де весь день співають птахи,
На твоїх подвір'ях, повних рису, минають дні мого життя,
Ах, аж серце мліє, ах!
О мамо, всі ті, хто мені брати, о мамо, твої пастухи й твої хлібороби.
О мамо, до твоїх ніг я схилив свою голову,
Дай мені пилу з-під твоїх ніг, він стане самоцвітом на моїй голові.
О мамо, яке багатство має бідняк, те й покладу до твоїх ніг,
Ах, аж серце мліє, ах!
Більше не купуватиму в чужих домах, мамо, зашморгу на шию, називаючи його твоєю прикрасою.
My golden Bengal, I love you.
Forever your sky, your air play a flute within my soul.
O Mother, in spring the fragrance of your mango groves drives me wild with joy,
Ah, I could die, ah me!
O Mother, at harvest time, what sweet smiles I have seen in your brimming fields!
What beauty, what shade, what affection, what tenderness!
What a sari's hem you have spread at the foot of the banyans, along the banks of the rivers!
Mother, the words from your lips fall on my ears like nectar,
Ah, I could die, ah me!
Mother, when your face grows sad, O Mother, I am awash with tears.
My golden Bengal, I love you.
Forever your sky, your air play a flute within my soul.
O Mother, in spring the fragrance of your mango groves drives me wild with joy,
Ah, I could die, ah me!
O Mother, at harvest time, what sweet smiles I have seen in your brimming fields!
What beauty, what shade, what affection, what tenderness!
What a sari's hem you have spread at the foot of the banyans, along the banks of the rivers!
Mother, the words from your lips fall on my ears like nectar,
Ah, I could die, ah me!
Mother, when your face grows sad, O Mother, I am awash with tears.
In this playhouse of yours my childhood passed,
Smearing your very dust and soil on my limbs, I count my life blessed.
When the day is done, at evening, what a lamp you light in the home!
Ah, I could die, ah me!
Then, leaving all my games, O Mother, I come running to your lap.
In your meadows where the cattle graze, at the ferry landing for the far shore,
On your village paths, shaded and loud with birdsong all day long,
In your courtyards heaped with paddy, the days of my life go by,
Ah, I could die, ah me!
O Mother, all those who are my brothers, O Mother, are your herdsmen, your farmers.
O Mother, at your feet I have laid down this head of mine,
Give me the dust of your feet; it will be the jewel on my head.
O Mother, whatever wealth a poor man has, I shall lay at your feet,
Ah, I could die, ah me!
I will no longer buy from others' houses, Mother, a noose for my neck and call it your ornament.
Переклади неофіційні та покликані передати зміст, а не замінити оригінали
Аналіз
Редакційне
Рабіндранат Тагор написав цю пісню 1905 року під час руху проти поділу Бенгалії. У квітні 1971 року, під час Визвольної війни, тимчасовий уряд Бангладеш визнав її національним гімном, а в січні 1972 року кабінет міністрів обрав її перші десять рядків гімном нової республіки. Тагор також написав гімн Індії.