Гімн Перу

Coro Somos libres: seámoslo siempre; Y antes niegue sus luces el Sol, Que faltemos al voto solemne Que la Patria al Eterno elevó. I Largo tiempo el peruano oprimido La ominosa cadena arrastró; Condenado a cruel servidumbre Largo tiempo en silencio gimió. Mas apenas el grito sagrado ¡Libertad! en sus costas se oyó, La indolencia de esclavo sacude, La humillada cerviz levantó. (Coro) II Ya el estruendo de broncas cadenas Que escuchamos tres siglos de horror, De los libres al grito sagrado, Que oyó atónito el mundo, cesó. Por doquier San Martín inflamado Libertad, libertad, pronunció. Y meciendo su base los Andes La enunciaron, también, a una voz. (Coro) III Con su influjo los pueblos despiertan, Y cual rayo corrió la opinión, Desde el istmo a las tierras del fuego, Desde el fuego a la helada región. Todos juran romper el enlace, Que natura a ambos mundos negó, Y quebrar ese cetro que España, Reclinaba orgullosa en los dos. (Coro) IV Lima cumple ese voto solemne, Y severa su enojo mostró, Al tirano impotente lanzando Que intentaba alargar su opresión. A su esfuerzo saltaron los fierros Y los surcos que en sí reparó, Le atizaron el odio y venganza Que heredó de su Inca y Señor. (Coro) V Compatriotas, no más verla esclava; Si humillada tres siglos gimió, Para siempre jurásmola libre, Manteniendo su propio esplendor. Nuestros brazos hasta hoy desarmados Estén siempre cebando el cañón. Que algún día las playas de Hesperia, Sentirán de su estruendo el terror. (Coro) VI Excitemos los celos de España, Pues presiente con mengua y furor Que en concurso de grandes naciones Nuestra Patria entrará en parangón. En la lista que de estas se forme, Llenaremos primero el renglón, Que el tirano ambicioso Iberino, Que la América toda asoló. (Coro) VII En su cima los Andes sostengan La bandera o pendón bicolor Que a los siglos anuncie el esfuerzo Que ser libres, por siempre nos dio. A su sombra posemos tranquilos Y al nacer por sus cumbres el Sol, Renovamos el gran juramento Que rendimos al Dios de Jacob. (Coro)

Приспів Ми вільні: будьмо ж такими завжди; І хай радше сонце відмовить у світлі, Ніж ми зрадимо клятву врочисту, Що Вітчизна піднесла до Вічного. I Довго прибитий гнітом перуанець Волочив осоружний ланцюг; Засуджений на рабство жорстоке, Довго в тиші стогнав без слів. Та щойно священний той поклик, Свобода! на його берегах пролетів, Він скидає байдужість невільника І звів принижену шию свою. (Приспів) II Уже гуркіт ланцюгів безжальних, Що три сторіччя жаху ми чули, Замовк перед покликом вільних, Який вразив світ до німоти. Скрізь Сан-Мартін, полум'яний, Проголошував: воля, воля. І Анди, здригнувшись в основах, Одноголосно звістили те саме. (Приспів) III Від його поруху народи пробуджуються, І, наче блискавка, думка летить, Від перешийка до Вогняних Земель, Від вогню до крижаних країв. Усі присягають розірвати зв'язок, Якого природа двом світам не дала, І зламати те берло, що Іспанія Гордо спирала на них обох. (Приспів) IV Ліма сповняє ту клятву врочисту І суворо свій гнів виявляє, Відкидаючи кволого тирана, Що гніт свій продовжити прагнув. Під її натиском тріснуло залізо, А борозни, що на собі вгледіла, Розпалили ненависть і відплату, Успадковані від Інки та Пана. (Приспів) V Співвітчизники, годі бачити її невільницею; Якщо три сторіччя вона стогнала в ганьбі, Присягнімо навіки: вона вільна, І власний блиск свій збереже. Наші руки, досі беззбройні, Хай раз у раз набивають гармату, Аби колись береги Гесперії Відчули жах її громів. (Приспів) VI Розбудімо ревнощі Іспанії, Бо вона з соромом і лютістю передчуває, Що серед великих народів Наша Вітчизна стане до порівняння. У переліку, що з них укладеться, Ми першими впишемо свій рядок, Поперед честолюбного тирана іберійського, Що всю Америку сплюндрував. (Приспів) VII Хай на вершині своїй Анди тримають Двоколірний прапор або хоругву, Що сторіччям повість про звагу, Яка дала нам волю навік. У тіні його спочиваймо спокійно, А коли з-за хребтів народиться сонце, Ми обновимо клятву велику, Що склали Богові Якова. (Приспів)

Chorus We are free: may we always be so; And sooner may the Sun deny its light Than that we fail the solemn vow That the Homeland raised to the Eternal. I For a long time the oppressed Peruvian Dragged the ominous chain; Condemned to cruel servitude, For a long time he groaned in silence. But scarcely was the sacred cry Freedom! heard upon his shores, He shakes off the indolence of the slave, He raised his humiliated neck. (Chorus) II Now the din of harsh chains That we heard for three centuries of horror Has ceased before the sacred cry of the free, Which the astonished world heard. Everywhere San Martin, inflamed, Proclaimed: freedom, freedom. And the Andes, rocking their foundations, Declared it too, with one voice. (Chorus) III With his impulse the peoples awaken, And like lightning opinion ran, From the isthmus to the lands of fire, From the fire to the frozen region. All swear to break the bond That nature denied to the two worlds, And to shatter that sceptre which Spain Rested proudly upon them both. (Chorus) IV Lima fulfils that solemn vow, And sternly showed her wrath, Casting out the impotent tyrant Who sought to prolong his oppression. At her effort the irons burst, And the furrows she noticed upon herself Kindled the hatred and the vengeance That she inherited from her Inca and Lord. (Chorus) V Countrymen, let us see her enslaved no more; If, humiliated, she groaned three centuries, Let us swear her free for ever, Keeping her own splendour. Our arms, disarmed until today, Let them always be loading the cannon, So that one day the shores of Hesperia Will feel the terror of its thunder. (Chorus) VI Let us stir the jealousy of Spain, For she forebodes, in shame and fury, That among the great nations Our Homeland will enter the comparison. In the list that is formed of these, We shall be the first to fill the line, Ahead of the ambitious Iberian tyrant Who laid all America waste. (Chorus) VII Upon their summit may the Andes hold The two-coloured flag or standard, That it may announce to the ages the effort Which made us free for ever. In its shade may we rest untroubled, And when the Sun is born above its peaks, May we renew the great oath That we made to the God of Jacob. (Chorus)