Перу

[Coro] Somos libres, seámoslo siempre, Seámoslo siempre, Y antes niegue sus luces el sol, Que faltemos al voto solemne Que la patria al Eterno elevó. Largo tiempo el peruano oprimido La ominosa cadena arrastró; Condenado a una cruel servidumbre, Largo tiempo en silencio gimió. Mas apenas el grito sagrado ¡Libertad! En sus costas se oyó, La indolencia de esclavo sacude, La humillada cerviz levantó. [Coro] Ya el estruendo de broncas cadenas Que escuchamos tres siglos de horror, De los libres al grito sagrado Que oyó atónito el mundo, cesó. Por doquier San Martín inflamado, Libertad, libertad, pronunció, Y meciendo su base los Andes La anunciaron, también, a una voz. [Coro] Con su influjo los pueblos despiertan Y cual rayo corrió la opinión; Desde el istmo a las tierras del fuego, Desde el fuego a la helada región. Todos juran romper el enlace Que natura a ambos mundos negó, Y quebrar ese cetro que España Reclinaba orgullosa en los dos. [Coro] Lima, cumple ese voto solemne, Y, severa, su enojo mostró, Al tirano impotente lanzando, Que intentaba alargar su opresión. A su esfuerzo saltaron los grillos Y los surcos que en sí reparó, Le atizaron su odio y venganza Que heredara de su Inca y Señor. [Coro] Compatriotas, no más verla esclava, Si humillada tres siglos gimió, Para siempre jurémosla libre Manteniendo su propio esplendor. Nuestros brazos, hasta hoy desarmados, Estén siempre cebando el cañón, Que algún día las playas de Iberia Sentirán de su estruendo el pavor. [Coro] Excitemos los celos de España Pues presiente con mengua y furor Que en concurso de grandes naciones Nuestra patria entrará en parangón. En la lista que se forme de todas La encontremos en mejor posición, Y en la faz de la tierra sea una De las libres, que crezca a favor. [Coro]

[Приспів] Ми вільні, нехай завжди будемо такими, Нехай завжди будемо такими, І нехай сонце швидше відмовить у світлі, Ніж ми зрадимо урочисту клятву, Що батьківщина піднесла до Вічного. Довгий час гноблений перуанець Тягнув зловісний ланцюг; Засуджений на жорстоке рабство, Довгий час мовчки стогнав. Та тільки-но священний крик Свобода! На його берегах пролунав, Він скинув рабську бездіяльність І підняв принижену голову. [Приспів] Нині гуркіт грубих ланцюгів, Що ми чули три століття жаху, На священний крик вільних, Що приголомшений світ почув, замовк. Усюди Сан-Мартін, палаючи, Проголошував: Свобода, свобода! І Анди, здригаючись від основ, Теж оголосили це в один голос. [Приспів] Під його впливом народи прокидаються І думка пронеслась як блискавка; Від перешийка до вогняних земель, Від вогню до крижаних країв. Всі клянуться розірвати зв'язок, Що природа відмовила обом світам, І зламати той скіпетр, на який Іспанія Гордо спиралась на обох. [Приспів] Ліма виконує ту урочисту клятву І, суворо, показала свій гнів, Скинувши безсилого тирана, Що намагався продовжити гноблення. Від її зусиль кайдани злетіли, І борозни, які вона побачила на собі, Розпалили її ненависть і помсту, Успадковану від її Інки й Пана. [Приспів] Співвітчизники, годі бачити її рабинею; Якщо принижена три століття стогнала, Навіки присягнімо їй бути вільною, Зберігаючи її власну пишноту. Наші руки, досі беззбройні, Хай завжди заряджають гармату, Бо колись береги Іберії Відчують жах від її грому. [Приспів] Розпалімо ревнощі Іспанії, Бо вона з приниженням і люттю передчуває, Що у змаганні великих націй Наша батьківщина стане нарівні. У списку, що складеться з усіх, Хай ми знайдемо її на найкращому місці, І на лиці землі хай вона буде однією З вільних, що зростає у славі. [Приспів]

[Chorus] We are free, let us always be so, Let us always be so, And let the sun sooner deny its light Than that we fail the solemn vow That the homeland raised to the Eternal. For a long time the oppressed Peruvian Dragged the ominous chain; Condemned to a cruel servitude, For a long time he groaned in silence. But as soon as the sacred cry of Freedom! Was heard on its shores, He shook off the indolence of the slave, And raised his humiliated head. [Chorus] Now the clamor of rough chains That we heard for three centuries of horror, At the sacred cry of the free That the astonished world heard, has ceased. Everywhere San Martin, inflamed, Pronounced: Freedom, freedom! And the Andes, shaking at their base, Announced it too, in one voice. [Chorus] With his influence the peoples awaken And opinion ran like lightning; From the isthmus to the lands of fire, From the fire to the frozen region. All swear to break the bond That nature denied to both worlds, And to break that scepter that Spain Proudly reclined upon both. [Chorus] Lima fulfills that solemn vow, And, sternly, showed its anger, Hurling the impotent tyrant Who attempted to extend his oppression. At its effort the shackles burst And the furrows that in itself it saw Stoked its hatred and vengeance Inherited from its Inca and Lord. [Chorus] Compatriots, no more seeing her enslaved; If humiliated she groaned for three centuries, Let us forever swear her free, Maintaining her own splendor. Our arms, unarmed until today, May they always be feeding the cannon, For someday the shores of Iberia Shall feel the terror of its thunder. [Chorus] Let us excite the jealousy of Spain, For she senses with diminishment and fury That in a contest of great nations Our homeland shall enter in comparison. In the list that is formed of all, May we find her in the best position, And on the face of the earth may she be one Of the free, that grows in favor. [Chorus]