Парагвай

A los pueblos de América, infausto, Tres centurias un cetro oprimió, Mas un día soberbia surgiendo, ¡Basta!... dijo, y el cetro rompió. Nuestros padres, lidiando grandiosos, Ilustraron su gloria marcial; Y trozada la augusta diadema, Enalzaron el gorro triunfal. [Coro] Paraguayos, ¡República o Muerte! Nuestro brío nos dio libertad; Ni opresores, ni siervos alientan, Donde reinan unión, e igualdad. Nuevo mundo, Colón te descubre, Y postrado ante ti todo el orbe, Admirando tu faz, que se absorbe En la grata visión de su Edén. Pero España codicia pretende Dominar esta selva virgen, Que otros pueblos más fuertes defienden Y más libres que aspiran a ser. [Coro] Tres centurias en hierro te forjas, Te acongojas de una ruda prisión; Sin cesar esas voces oías: "¡Son tus días los de la opresión!" Hasta que un día las masas surgieron Y dijeron al mundo a una voz: "¡Somos libres!" Repiten los ecos; "¡Somos libres!" Del hombre la voz. [Coro] De la tumba del vil feudalismo Se alza libre la patria deidad; Opresores, doblad la rodilla; Libertarios, ceñid el laurel. Paraguayos, lo que nuestros padres Con la sangre y sudor nos legaron, No lo hagáis que tiranos mañosos Os lo arrebaten de vuestro poder. [Coro]

Народам Америки, нещасним, Три століття скіпетр пригнічував, Але одного дня, піднявшись з гордістю, Досить! сказав, і зламав скіпетр. Наші батьки, борючись велично, Прославили свою воєнну доблесть; І, зламавши величну діадему, Піднесли тріумфальний ковпак. [Приспів] Парагвайці, Республіка або Смерть! Наш дух дав нам свободу; Ні гнобителі, ні раби не дихають там, Де панують єдність та рівність. Новий світе, Колумб тебе відкриває, І перед тобою простерта вся земля, Милуючись твоїм обличчям, що поринає У приємне бачення свого Едему. Та Іспанія жадібно прагне Панувати над цим незайманим лісом, Що інші сильніші народи захищають І вільніші прагнуть бути. [Приспів] Три століття ти куєш себе в залізі, Ти журишся у суворій в'язниці; Безперервно ти чув ті голоси: «Твої дні є днями гноблення!» Аж поки одного дня маси піднялись І сказали світу в один голос: «Ми вільні!» Повторює відлуння; «Ми вільні!» Голос людини. [Приспів] З могили підлого феодалізму Вільне піднімається божество батьківщини; Гнобителі, схиліть коліна; Визволителі, препоясайте лавр. Парагвайці, те, що наші батьки Кров'ю і потом нам заповіли, Не допустіть, щоб хитрі тирани Вирвали це з вашої влади. [Приспів]

To the peoples of America, unfortunate, Three centuries a scepter oppressed, But one day, rising with pride, Enough! it said, and broke the scepter. Our fathers, fighting grandly, Illustrated their martial glory; And, the august diadem broken, They raised the triumphal cap. [Chorus] Paraguayans, Republic or Death! Our spirit gave us freedom; Neither oppressors nor servants breathe Where union and equality reign. New world, Columbus discovers you, And prostrate before you the entire globe, Admiring your face, which is absorbed In the pleasant vision of its Eden. But Spain greedily seeks To dominate this virgin forest, Which other stronger peoples defend And freer ones aspire to be. [Chorus] Three centuries you forge yourself in iron, You grieve in a harsh prison; Ceaselessly you heard those voices: "Your days are those of oppression!" Until one day the masses rose And said to the world in one voice: "We are free!" The echoes repeat; "We are free!" The voice of man. [Chorus] From the tomb of vile feudalism The fatherland deity rises free; Oppressors, bend your knee; Liberators, gird the laurel. Paraguayans, what our fathers With blood and sweat bequeathed us, Do not let cunning tyrants Snatch it from your power. [Chorus]