Гімн Данії

Є чудовий край, він стоїть з розлогими буками біля солоного східного берега; він звивається в пагорбах і долинах, зветься він старою Данією і є палатою Фреї. Там сиділи в давні часи воїни в обладунках, відпочиваючи від битв; тоді вони вирушали ворогам на лихо, тепер їхні кістки спочивають за курганними каменями. Цей край досі прекрасний, бо море синіє навколо нього, і листя таке зелене; і шляхетні жінки, вродливі дівчата і чоловіки й бравії хлопці живуть на данських островах. Наша стара Данія стоятиме, доки бук відбиває свою верхівку у синій хвилі.

There is a lovely land, it stands with broad beeches near the salty eastern shore; it winds itself in hills and valleys, it is called old Denmark and it is Freja's hall. There sat in ancient times the armour-clad warriors, resting from battle; then they marched forth to the enemies' harm, now their bones rest behind the mound's standing stones. This land is still fair, for the sea is blue around it, and the foliage stands so green; and noble women, fair maidens and men and brave lads inhabit the Danish isles. Our old Denmark shall endure, as long as the beech tree mirrors its crown in the blue wave.